it is a terrible waste to be happy and not notice it.

маленьку книжечку воннегутових промов варто читати дозовано, по одній на вечір, щоб засинати з якою-небудь вірою в людство. і щоб не спотикатись об повтори, бо нагоди для промов були схожі, тому там і мотиви перегукуються, і деякі фрагменти кочують із одної в другу – це таки не найкращий зразок укладацької роботи. але в самих текстах стільки тепла, що, в принципі, не страшно: все одно в них хочеться плавати по колу.